Моєму синові було три роки, а я була в дек реті, коли чоловік знайшов собі ко ханку і ми роз лучилися. Я виховувала сина одна. Чоловік сином та його мамою не цікавився і у виховання дитини ніяким чином не брав участі. Вони щасливо жили, як молодята, а я зі шкіри геть лізла, щоб син ні в чому не потребував. Мені було дуже прик ро. Так , я розповніла , за собою не стежила, але мені й часу не вистачало. Я займалася дитиною і весь свій час витрачала на неї, а чоловік знайшов собі нову дівчину без дітей та без проблем.
Зараз важкий період минув, і я багато чого досягла , і щоб позлити дружину чоловіка – часто дзвоню йому з дрібниць і довго говорю з ним. Це дратує його дружину, а мені подобається. Повертати його до себе я не хочу, але зіпсувати їхні стосун ки не проти. Адже вони збудували своє щастя за мій рахунок. Я хочу помститися. Мені приємно, що через мої дзвінки вони сваряться. Я приколююся – і мені подобається. Нещодавно я чоловікові навіть фотографію свого нареченого надіслала. Він впав у паніку. Почав умовляти, щоб я відмовилася від нього, що той мені не підходить.
Я дзвоню йому, щоб запитати, де лежить викрутка чи щось таке. Із дружиною з цього приводу – лише скандали . Нещодавно мені навіть свекруха дзвонила і просила дати спокій синові. Я відповіла, що дам йому спокій тільки тоді, коли моєму синові виповниться 18. А поки що він повинен знати, що відбувається в житті його дитини і як він живе. Він має брати участь у вихованні. Я, звичайно, не хочу його присутності, але й не бажаю , щоб вони жили в повній гармонії.