Це давня історія, бере свій початок з часів молодості моєї бабусі. Є у неї дві сестри, старшу сестру звати Оля, а молодшу Юля. Вийшло так, що вони обидві колись зако халися в одного і того ж хлопця. Тільки Петру сподобалася Оля, став він за нею доглядати. Боляче було Юлі за всім цим спостерігати, адже вона так мріяла, щоб він вибрав її. Незабаром Оля і Петро стали зустрічатися, а ще через рік він зробив їй пропозицію.
Всі родичі були раді, що скоро буде весілля. Тільки Юлія nлакала днями напроліт. Їй дуже хотілося, щоб цього весілля не було. Тому напередодні свята вона вирішила його зірвати і розповісти Петру про свої почуття. Коли вона закінчила свою промову, Петро виглядав дещо розгубленим. Він попросив її не сумувати, мовляв, дівчина вона молода, гарна, ще зустріне своє кохання. Юля була розчарована. Весілля було пишне, гості раділи, вітали молодих. Тільки Юля сиділа в кутку і гірко ридала. Вона мріяла бути на місці сестри.
Коли була шлюбна ніч, Юля підглядала у віконце. Коли побачила, як Петро обіймає сестру і цілує її, то її накрила злість. Вона стала шепотіти страш ні слова: -Нехай не буде вам щастя. Недовго ви разом будете жити, твій чоловік сам себе занапастить. І діти у вас будуть нещасні, недовго жити будуть, будуть вічно хворими і слабкими, недолугими… Однак, Оля щаслива зі своїм чоловіком по цей день, минуло вже двадцять років. Всі прокляття Юлі обернулися проти неї. Через три роки вона зустріла хорошого хлопця, вони одружилися, але через чотири роки він під потяг потрапив. Перший син Юлі потонув, другий захво рів і залишився ін валідом, а третій алкоrолік.