Світлана була іншої думки про себе. Сім’я у Свєти була диктаторська. У неї завжди були обов’язки, які прививала їй сім’я: повин на вставати рано-вранці і йти у город до бабусі, повин на вбиратися вдома, приготувати вечерю для сім’ї, повин на допомогти молодшій сестрі з уроками. Світлана повин на була забути про вищу освіту, мовляв , її долю батьки вже вирішили. Працюватиме продавцем у магазині, який знаходилася поряд з будинком бабусі. Вона завжди повин на бути під наглядом. Але Світлана була впевнена, що варта більшого і гідна більшого. Вона втекла до столиці за найкращим життям. У селі вона займалася репетиторством англійської мови, добре володіла нею. А переїхавши до столиці вона з першого ж разу з легкістю вступила до В НЗ, влаштувалася на роботу і почала винаймати кімнату в квартирі, де жили такі ж дівчата як вона. Після того, як вона зрозуміла, що найближчі їй люди хотіли занапастити її життя, вона перестала довіряти комусь, особливо хлопцям. Але Максим чудово зміг зруйнувати броню Світлани.
Він був дбайливим, з ним Свєті було комфортно. Він дарував їй гарні букети, після роботи проводжав додому, дбав про неї. А найголовніше – він познайомив Світлану з батьками, тим самим доводячи серйозність своїх намірів. Незабаром він зробив Свєті пропозицію. Світлана погодилася, адже з ним вона вперше відчула, що таке спокій, коли відповідальність за все не лежить на твоїх плечах, коли вечеря може бути приготовлена не тобою, а білизну можна прати тоді, коли є сили. У такій гармонії вони жили до народження їхнього сина. Після цього все змінилося. Макс почав все більше вимагати. То їжа не готова вчасно, то несмачна, то дитина заважає спати, то брудна підлога. Він став дратівливим, і до Світлани повернулися відчуття під назвою «я маю».
Світлана заспокоювала сама себе, мовляв , дитина підросте, він зміниться, стане спокійним, просто малюк йому заважає, все налагодитися. Але, коли синові виповнилося 3 і він пішов у садок, вимоги загострилися, адже зараз Світлана не була зайнята дитиною. А той факт, що вона знайшла роботу, був повністю проігнорований. Останньою краплею у чаші терпіння Свєти стало те, що Макс став nогано поводитися з дитиною. Він штовхнув дитину до кімнати, наказав вбирати, зібрати іграшки з підлоги. На руці сина залишився синець. Світлана промовчала. Вона тихо зібрала речі чоловіка, переночувала на кухні, а вранці відвезла речі чоловіка до свекрів, поміняла замки на дверях і подала на роз лучення. Минуло кілька років, але Світлана все ще одна. «Єдиний чоловік, якому я довіряю – мій син. Більше мені ніхто не потрібний».