Я хочу і мрію, щоб свекруха забула про нас, але вона приходить до нас щодня, як на роботу, і сидить з 10 до 19, крім неділі… Найголовніше, вона живе з нами своїм життям, лежить на дивані, їсть їжу, яку я приготувала для нас із чоловіком, кличе до себе моїх старих сусідів і годує їх. У нас із чоловіком постійні свар ки, я прошу його забрати ключ, але вона дістає його своїми істериками та риданнями про те, що їй погано і самотньо і залишилося жити лише два понеділки.
І так вона робить уже понад рік. Нещодавно я прийшла додому з роботи, коли вона їла випічку, яку я приготувала для себе і чоловіка, а з нею сиділа якась жінка. Свекруха потягувала чай і казала, що я не вмію готувати і що це вона готує та прибирає… Я була в жаху…
Вони перестали розмовляти, щойно помітили мене. Тепер вона ще й розповідає моєму чоловікові, що часто бачить мене з різними хлопцями, і я дзвоню до них, коли його немає поруч. Я збираюся назавжди покинути цей будинок. Мій чоловік не звертає уваги на мої слова, для нього головне – мама. Ось тому і я вирішила зібрати свої речі та залишити квартиру чоловіка якнайшвидше.