Лариса почувала себе дуже нещасною жінкою. П’ятнадцять років тому вона зненацька овдовіла, коли чоловік потрапив в ава рію. В неї залишився від нього син. Мишкові тоді було всього тринадцять років. Важко довелося жінці. Щоби прогодувати свою маленьку сім’ю, їй доводилося працювати на трьох роботах. Часу на відпочинок та проведення часу з сином не було зовсім. Може, саме в цей період вона втратила з ним довірчі стосун ки? Михайло потрапив у nогану компанію, став пити та займатися незаконними справами.
Лариса намагалася на нього всіляко вплинути, обдурити, повернути на правильний шлях, але він її зовсім не слухався. Невдовзі його посадили через пограбування. Після цього Лариса зовсім зникла. Вона ніби втратила сенс життя, зовні одразу зістарилася на п’ять років. Все, що вона робила, валилося з рук і здавалося безглуздим. Жила вона зовсім одна, час щодня тягнувся дуже повільно й тужливо. Вона одна проводила вечори, і вони здавались нескінченно довгими. Все змінив один дзвінок у двері. Лариса відчинила.
На порозі виявилася незнайома, літня жінка з немовлям на руках. Вона сунула скруток Ларисі до рук, вона машинально взяла дитину. -Моя дочка наро дила від твого сина. Її не стало під час nологів. Вони були дуже важкі! Мені дитина від злочинця не потрібна! Так у житті Лариси з’явилася маленька Іра. Жінка оформила опіку на себе. Дівчинка була дуже схожа на її сина. Разом із онукою у її житті з’явився новий сенс. За рік і син із в’язниці вийшов. Батьківство на нього позитивно вплинуло, він вирішив змінитись, знайшов роботу і став зразковим татком. Лариса не могла натішитися.