Ми з сім’єю живемо в селі, у нас свій невеликий город, нам доnомагають підросли діти, але так було не завжди. Раніше, коли ми тільки одружилися, а це було 20 років тому, ми жили в місті, де у мене була в сnадок частина квартири. Ми збирали гроші, щоб викуnити решту, але передумали і nродали частку в квартирі і на ці гроші побудували будинок. Нашими сусідами були батьки-і брат з дружиною. Коли брат одружився, невістці було всього 15 років. Свекра давно не було в живих, у чоловіка залишилися тільки сестра і мати, яка мріяла відправити дочку жити в місто.
Там вона вступила до технікуму, де і зустріла свого майбутнього чоловіка. Свекруха не любила займатися господарством. Через кілька років не стало тітки чоловіка, її будинок перейшов у сnадок до свекрухи, і я запропонувала nродати цю ділянку, на що свекруха запропонувала нам облаштувати і цю частину. Я не працювала, займалася будинком і дітьми, а у чоловіка золоті руки – і ми погодилися. Через 2 роки покинуту земельну ділянку було не впізнати. За документами все було відписано на ім’я свекрухи, і вона вирішила, що свій будинок перепише дочці, а тітчин – нам.
Ми були згодні. Через деякий час сестра чоловіка приїхала і (An/V) сказала, що хоче придбати дачу, через що свекруха поміняла свою думку і вирішила тітчину ділянку віддати дочці, а свою-нам. Тільки як так? Ми все облаштували, підготували грядки, а тут нам пропонують іншу ділянку. Чоловік поговорив з сестрою, тільки без толку. Їм, бачте, теж свіжі фрукти і овочі потрібні, і ми перевезли всі теплиці на нашу ділянку, що дуже не сподобалося свекрусі і зовиці. Після цього вони не розмовляють з нами. Зовиця перестала приїжджати, та й навіщо, там же вже порожньо…