Олексій одружився вдруге. У нього була дочка від першого шлюбу, а у Наташі було два сини. Наташа була доброю жінкою. Вона полюбила і прийняла маленьку Олю як рідну, а її сини до неї ставилися як до маленької сестри. Вона дуже смачно готувала і дуже добре справлялася з домашнім господарством. Вони вже рік як жили разом. Жили дружно і щасливо. Наташа була рада, що тепер поруч є чоловік, а Олексій радів, що дочка росте в сім’ї, що у неї є мати, хоча б на час. Олексій рано повернувся з роботи, щоб з донькою погуляти. Всю дорогу вона говорила тільки про хлопчиків, своїх братів. Вона теж їх дуже любила, вона була слухняною і легко знаходила з усіма мову. Коли вони відійшли від дому, він куnив їй морозиво, і вони сіли на лавку. – Донечко, а ти свою маму пам’ятаєш? Вона дуже красива і хороша. Просто їй треба було виїхати на деякий час, і скоро вона повернеться,- сказав він. – Але я не хочу. У мене є мама і брати. Я їх дуже люблю і не хочу, щоб вона мене забирала. Нехай ніколи не повертається. – Наташа не твоя мама, вона просто моя дружина. Твоя мама краще. – Тато, вона мене любить, а іншу маму я не пам’ятаю і не люблю.
Його перша дружина їх кинула, коли малятку було всього два рочки. Але Олексій сподівався, що вона повернеться. Вони повернулися додому, а на кухні на них чекала смачна вечеря. Після вечері діти гралися в кімнаті. Діти про щось сперечалися, і Наташа вирішила дізнатися, що вони не поділили. Вона хотіла зайти в кімнату, але зупинилася. Оля лаяла Вову: – Наталя і моя мама, – сказала дівчинка. – Ні, моя, – дражнив її Вова. – І моя! – Ні, тільки наша. – Ну й гаразд! У мене є своя мама. І тато сказав, що вона скоро приїде. А ви залишитеся зі своєю мамою! – закричала вона і вибігла з кімнати. Олексій притих. Він теж все чув і розумів, що без пояснень не обійдеться. – Ти поясниш, що відбувається? Замість того, щоб радіти, що у неї є мати, ти її налаштовуєш nроти мене? – Ні, просто я сподіваюся, що вона повернеться. Я не хочу, щоб Оля її забувала. І наш шлюб був помилкою, нам краще виїхати з Олею. – Твоя Зіна кинула тебе з дитиною і поїхала з якимось мужиком. А ти все чекаєш її? Я полюбила Олю як рідну, ти думаєш я її просто так віддам? Вона і моя дочка! Почувши за дверима шурхіт, Наталя відкрила двері. Всі троє стояли за дверима і підслуховували їхню розмову. Діти стояли зі сльо зами на очах. – Мамочка, прости, я Олю більше не буду дражнити, тільки нехай вони не йдуть! – Тату, я не хочу знову з бабусею жити.
Я хочу з мамою і з братами жити. Я з тобою не піду нікуди. Мені інша мама не потрібна! Олексій не очікував від дочки такого. Він одягнувся, і виходячи з дому, сказав: – Ну і живи з ними! Він повернувся до матері. Він роздобув адресу ко лишньої дружини, куnив квиток і поїхав до неї. Коли він прийшов до її будинку, двері відкрив чоловік. – Ви до кого? – запитав чоловік. – А Зіна вдома? – невпевнено запитав він. Чоловік запросив його в будинок і покликав Зіну. Відразу було видно, що вони живуть багато. Зіна була ваrітна. Вона була на останньому місяці. Зіна не стала навіть його слухати, відкрила двері і виштовхнула його, а слідом йому сказала: – Забирайся звідси і більше не приходь.
Ні ти, ні твоя дочка мені не потрібні. Він скоріше хотів виїхати звідти. Він поїхав на вокзал і куnив квиток на автобус. Він жив у вигаданому світі. Маючи таку хорошу дружину, він жив у минулому. Він поспішав попросити у Наталії вибачення, він нарешті зрозумів, що дуже помилявся. А потім сталася ава рія. Він не відразу зрозумів, що сталося. Навколо всі кричали. Автобус занесло на узбіччя. Але він не відчував болю, оглянувши себе, він зрозумів, що з ним все в порядку. Маленька Оля спала. Раптом вона уві сні закричала: – Тату, тату! Наталя підбігла до неї і намагалася її заспокоїти. – З татом щось сталося, – nлакала вона, – Подзвони йому, будь ласка, матуся! Олексій зрозумів, що з ним все гаразд. Він залишився живий, в цей момент задзвонив його телефон. Це була дружина. – Ти в порядку? – запитала вона. – Як я щасливий почути тебе