Я познайомилася зі своїм чоловіком у роки навчання в університеті. Знайомство перетворилося на любов, і ми одружилися. Відносини у нас склалися чудові. Я вважала наше знайомство щастям для обох. Реально, ми жили щасливо. Любили, дбали і сподівалися на краще. Спочатку у нас були фі нансові труднощі, але все вирішилося, і ми були задоволені всім. У нас наро дилося маля. Це було диво для нас обох. Чоловік приділяв нам багато уваги. Не відходив від нас, дбав. Так я наро дила й другого. Він навіть був присутній під час nологів.
Хлопчики підростали, а наші з чоловіком стосунkи ставали все міцнішими і міцнішими. Я була вдячна долі за такого чоловіка поряд із собою. Все було так добре, але не довго. Я викрила його зраду прямо в його телефоні – і це був кінець. Кінець щастя. Кінець довіри. Я почала прокидатися з думками про зра ду, з цими ж думками лягає спати. Зрештою , наважилася все сказати йому. Він нічого не зміг сказати. Став безпорадним, втраченим. Просив пробачити, але мені нестерпно важко.
Мені було так бол яче! Як ця людина, яку я вважала ідеальною, могла так вчинити? Що він знайшов у іншій жінці? Чому зробив мені так боляче? Він не може бути вірний мені , чи я сама винна в його зра ді? Я не могла знайти відповіді на ці запитання! Як він міг зра дити мене? Хочу вибачити, але дуже важко. Я ніби у kошмарі. Мені здається, що треба прокинутися – і все пройде, а щастя повернеться. Все ж таки було добре! Я подала на роз лучення і повідомила про це чоловіку. Йому стало nогано. Це було видно на обличчі, а мені стало шkода, але що робити – не знаю. Не знаю , чи зможу забути і почати все спочатку? Але люблю, мабуть, його.