Зараз я розповім про своє складне становище з чоловіком. Сім років живу у шлюбі, за весь час заміжжя я жила лише заради мого чоловіка. Знаєте, все, що я робила – це було все заради нього й для нього. З дитинства була так вихована. Я зрозуміла тільки зараз, що зробила помилку. За всі ці 7 років спільного життя чоловік відчував мою любов. Завжди так було. Доглядати, турбуватися — ось що він любив найбільше. Можна точно сказати, що я для нього була нянькою і навіть другою мамою. Я це робила по своїй волі.
Мені хотілося піклуватися про нього. Всі ці роки я тільки й робила, що займалася цим. Я прибирала, прала, готувала, робила все по дому. Я жила, так би мовити, його життям. Для мене його слово було заkоном, ніколи нічого проти не говорила. Але, на жаль, натомість я нічого не отримала. Чоловік мій про мене взагалі не дбав. До мене він не відчував ні турботи, ні трепетного відношення не мав. Він тільки приказував, а я приносила, подавала, робила, виховувала. Це я повинна була робити, як він хоче. Чесно кажучи, я чекала, що нарешті-то він мене полюбить. Думала, що він зрозуміє з часом і буде цінувати мене. Роки проходили, але його стосунkи залишилися на своєму місці.
Не було ні ласки, ні тепла, ні почуттів. Я рівно сім років так чекала його любові. В один прекрасний день я для себе вирішила, що чекати його не буду. Вирішила, що хочу піти від нього. Зібрала свої речі і просто пішла. Адже Я хотіла, щоб він зрозумів мою важливість в його житті. Щоб чоловік побачив, як багато я для нього робила, і в його житті, яке місце займала. Так чекала, що він попросить повернутися до нього. Минув час, але він так і нічого не написав і не зрозумів, а днями я отримала документи на роз лучення. Він дякував мені за сім років спільного сімейного життя.