Моя розповідь комусь здасться проявом ревнощів по ставленню до подруги. Але все ж, мені здається, що з народженням дитини подружка дійсно змінилася. Ми дружили ще зі школи, зі старших класів. Обидві обожнювали вечірки, дискотеки та нічні клуби. За підручниками нас було не застати. Я вийшла заміж в 20 років. Я була вільна від роботи і навчання, тому мене не напружило заміжжя. Тим більше, чоловік неnогано заробляв, зняли з ним квартиру, обзавелися всім необхідним, і незабаром я наро дила сина. Ось особисто я в народженні дитини взагалі не бачила нічого особливого. Нічого складного, як люблять перебільшувати багато мам.
Причому у мене дивовижний і розуміючий чоловік. З малюком могла посидіти хто-небудь з бабусь, а ми втрьох йшли в нічний клуб. Там подруга і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Вона вийшла заміж, але заваrітніти у неї ніяк не виходило. Минуло 7 років, коли у них нарешті вийшло. Незабаром наро дилася дочка. З народженням дочки подруга різко змінилася. Я розумію, що довгоочікувана дівчинка, але ставитися до неї як до кришталевої вазі. Вона перестала нам дзвонити. Жили ми поруч, але після її кислої міни, коли ми заходили, зустрічатися вже більше не хотілося. Всю ніч малятко не спало – ні то зубик ріжеться, ні то животик болить, ні то переплутала день з ніччю.
Вони дуже стурбовані. Мене почало це дратувати. Дитина здо рова, ліkарі про це говорять, все йде за планом, а вона весь час на нер вах. Я відчуваю, що у нас більше дружба тривати не може. Але зараз я взагалі вирішила поставити в ній крапку. Нещодавно проходжу повз її будинку, дивлюся-вона з якоюсь матусею у дворі, підійшла, привіталася – і пройшла. Раптом чую їхню розмову, про мене, про те, що я “психована”. Вирішила зателефонувати їй і висловити все, що накопичилося. Звичайно ж, ревнощі присутні, але такої зради за спиною я не потерплю. Була подруга і сплила-нехай вона з іншими дитячі підгузки розглядає. У мене тоді інший шлях.