Півроку тому зійшовся з дівчиною, у якої була дитина, але він не дуже належно поводився. Коли ми стали жити разом, це ставало просто нестерпним. Він був просто некерованим. Я завжди вважав, що якщо чоловік любить свою жінку, то і дитину зможе полюбити. У мене є пару друзів, які теж одружилися на жінках з дітьми. Вони зрідка скаржаться на непорозуміння з дітьми. У моєму виnадку справи йдуть трохи гірше. У мене терплячий характер, мене дуже складно вивести з себе, але йому це вдається буквально за кілька хвилин.
Я відчуваю себе при цьому неврівноваженим і nроблематичним мужиком. Я випробував всі відомі методи, але результату не спостерігаю. Моя дружина виховувала дитину сама. Його батько кинув їх, як тільки дізнався, що у дитини nроблеми з фізичної сторони. Але, як запевняють лікарі, з моральним аспектом у нього все нормально, просто йому забороняються сильні фізичні навантаження. Ось і моя дружина береже його від усього на світі. Для нього немає заборон і відмов. Це зараз він ще більш-менш керований, але в подальшому буде ставати тільки гірше.
Якщо йому не хочеться виконати доручення, то відразу починає хитрувати і тиснути на материнську жалість. Дружина розуміє, що він робить, але ризикувати його здо ров’ям все ж боїться. Але, коли він переходить всі межі і у мене закінчується терпіння, то я, незважаючи на сльо зи і вмовляння дружини, караю його, але в межах дозволеного. Він це помітив, і почав виключати контакти зі мною: вдає, що слухається, але змін в поведінці я так і не спостерігаю. Слів він і не розуміє, сильно його карати у нас немає можливості. Як можна виправити ситуацію, поки не стало занадто пізно для цього?