Довгий час систематично до нас приходить дружина Антона, та й не одна, а з трьома дітьми. Антон – це мій дівер. Ліза приходить до нас майже кожен день, для мене це неприйнятно. Кожен раз, вона придумує все нові і нові приводи до нас прийти. Вже тиждень вона каже, що вони просто після прогулянки вирішили зайти до нас. Кожен день? Коли я приходжу після роботи, я відразу приступаю до готування вечері, і Ліза разом зі своїми дітьми з’являється тут як тут. Після роботи мій чоловік забирає дітей з саду і мені доводиться готувати вечерю на вісім чоловік.
Та й ще якось некомфортно годувати гостей однією стравою, тому я готую кілька. Звичайно, різноманітність страв і м’ясні страви нам обходяться дуже дороrо. Все б нічого, але під час готування вона навіть не пропонує якусь допомогу, а її діти вдосталь грають. Мало того, що вони майже кожен день харчуються у нас, так ще й на хабно перебирають їжу. Вчорашній суп, бачте, їм не до смаку, після вечері вони хочуть обов’язково що-небудь солодке до чаю. Все це тривало цілий місяць. Але скоро мені набридло. Мій чоловік, побачивши цю поведінку, запитав свого брата. – Чому твоя сім’я постійно ходить до нас поїсти, твоя дружина не вміє готувати?
Він дав чоловікові таку відповідь: – Брат, тобі шкода, чи що? Вміє, але не готує. Навіщо, якщо твоя і так моїх годує. І смачно, і безkоштовно. І ось після такої відповіді я вирішила поставити на місце Лізу. Я разом з дітьми поїхала до матері погостювати. І тут вона мені дзвонить: а де ти, ми стільки тебе чекаємо? – А ми поїхали в гості до мами, якісь nроблеми? Потім мені подзвонила моя свекруха і звинувачувала в скупості, а незабаром її думка змінилася, коли Ліза з дітьми почала ходити до неї вечеряти. Моя свекруха сkаржилася, що їй постійно доводиться багато готувати. А я відповіла, що прекрасно її розумію.