“Вільне виховання”, “нічого не забороняємо” – ось через такі принципи виховання своїх дітей, сімейка мого діверя відтепер числиться у нас в “персонах нон грату”… Мій дівер подзвонив і сказав, що збирається з сім’єю до нас в гості. На місяць. Ми були тільки раді. Живемо в селі, будинок великий, місця багато. Вони до нас приїжджали дуже рідко, і то на пару днів. Навіть поговорити толком не встигали. А тут зібралися на місяць. І наговоримося, і брати порибалять вдосталь.
Приїхали, розмістилися, все начебто почалося нормально. Але через пару днів я стала помічати, що наші діти не дуже-то вітають дітей деверя. Мені навіть пару раз довелося зробити зауваження своїм дітям, щоб вони поступалися гостям. Але незабаром стала помічати, що діти діверя, на відміну від наших, не розуміють слова “ні”. Варто було мені або чоловікові, що-небудь заборонити синам родичів, або прикрикнути, як їх батьки відразу ж ображалися і говорили…”Діти пізнають світ. Не можна їм заважати ” нехай пізнають, хто їм заважає. Але тільки не за рахунок псування моєї кухонної техніки. Ці “пізнаючі світ ” шибеники всунули в мікрохвильову піч якусь залізяку і включили її. В результаті мікрохвильовка згоріла. Через день побили всі яйця у моїх kурей.
А мені треба було віддати моїй постійній клієнтці тридцять яєць. У неї своя маленька кондитерська справа. Виходить, що я підвела людину. У той же день я поскаржилася чоловікові, той поговорив з братом. Вже наступного ранку дівер зі своєю дружиною паkували свої речі. Коли вони нарешті поїхали, попрощавшись крізь зуби, з’ясувалося, що пропали деякі іграшки і речі наших дітей. Чоловік, звичайно, подзвонив братові, висловив тому все, що думає про їх метод виховання вже по-своєму, по-чоловічому. І наостанок додав: “Щоб ніс свій більше до мене в будинок не пхав!”. Мені от цікаво, хто-небудь приймає цю сімейку в гості?