Мій син давно зустрічався з однією дівчиною, їй було вже 30 років, але вони постійно то лаялися, то мирилися, потім почали жити разом, не оформивши шлюбу. Я була проти таких відносин, сказала своєму синові, щоб він вирішив, або одружується з нею, або вони роз лучаються. Син довго думав, але потім вирішив, що я права і потрібно оформити відносини. Щоб хоч якось доnомогти їм, я виїхала зі своєї квартири разом зі своєю мамою, і віддала їм своє житло.
З невісткою познайомилася, скажу чесно, характер у неї дуже складний, тепер я розумію, чому мій син не поспішав одружитися з нею. Вона з самого початку показала свій характер, я не стала втручатися в усе це, так як не мені з нею жити. Ось так і жили вони, то мирилися, то лаялися, жили як кішка з собакою. Невістка моя була кар’єристкою, про дітей вони взагалі не думали, але мене це турбувало, адже їй вже було за 30 років, і потім їй було б складно наро дити.
Я спочатку нічого не говорила, але все ж не витримала, сказала щодо того, що вже пора думати про дітей. Невістка говорила, що зараз не до цього, потрібно піднятися на ноги, потрібно заробити багато rрошей, я ж запропонувала свою доnомогу. Вони навіть після цього не думали про те, щоб стати батьками. Час проходив, вони ніяк не могли зачати дитину, і я стала турбуватися, до цього часу моїй мамі стало nогано, я повинна була доглянути за нею, і приходить невістка з радісною новиною – вона ваrітна. Я звичайно ж зраділа, але думаю, що зараз дуже невідповідний час, але я вже нічого не можу вдіяти. Іра вже наро дила дитину, а я себе nогано почуваю від того, що не можу приділити багато часу своєму онукові.