Я вважав себе щасливим сім’янином. У мене дуже гарна дружина, яку я дуже любив. До того ж, я добре заробляв. Два роки тому мені вдалося влаштуватися на високооnлачувану роботу. Кілька місяців тому ми з дружиною куnили будинок своєї мрії. Так як я працюю вахтовим методом, то вдома буваю не часто. Дружина тижнями залишалася вдома одна, але часто дзвонила і писала. Одного разу вона подзвонила і попросила «прихистити» свого двоюрідного брата. Мені не хотілося сваритися з дружиною.
Вона розповіла, що йому ніде жити і я погодився: місця було багато. По поверненню я чекав, поки «родич» поїде. Все-таки, чужа людина в хаті. Жив він у нас 4 місяці – і нікуди не поспішав. На цьому грунті ми з дружиною посварилися. Ввечері, щоб виправити ситуацію, я вирішив раніше звільнитися від роботи і йти миритися. Купив квітів і помчався додому, але подзвонила теща і попросила таблеток. Я дуже поважав її – з матір’ю дружини у мене чудові стосунки – і не зміг відмовити. Я відвіз і розповів тещі про наш kонфлікт із-за «брата». Вона дуже здивувалася і сказала, (An/K) що такого родича у них немає. Я помчався додому, але запізнився!
Побачив порожній будинок. Абсолютно голі стіни. Сказати, що я був в шоці – нічого не сказати. На дзвінки дружина не відповідала, але пізніше сама передзвонила і просила пробачення. Виявилося, цей “брат” був її коханцем, з яким вона мені зрад жувала в моєму ж будинку. Але той з нею пограв, обікрав і кинув. Дружину пробачити я не зміг: не потрібна мені, жінка, яка так довго і на хабно обманювала мене. У відносинах з дружиною я вирішив поставити жирну крапку, не потрібна мені така вертихвостка. Я сподіваюся, що незабаром знайду вірну дружину і буду щасливий з нею.