Я проходила службу разом з чоловіком, і коли сестра подзвонила і повідомила про нещастя, ми відразу ж виїхали до мами, але не встигли, так як сестра відмовилася чекати нас і влаштувала все в один день. Мені було дико приkро за її таку поведінку, але так як у нас було горе, нічого їй не сказала, думала, що вона так себе веде від горя.
Виявилося, її хвилю вало інше питання ( M / V) – розділ майна, адже у мами був не тільки будинок, дача, а й машина. Я взагалі не думала про те, що стане з нерухомістю і з машиною, мені було боляче від втрати. Після того як всі сумні заходи були проведені, сестра підійшла до мене і запитала, що я думаю щодо спадщини і вона сказала, що сподівається, що я не буду претендувати на неї. Я в աоці була від такого на хабства, сказала сестрі, що напишу заяву про відмову, якщо вона так сильно цього хоче.
Вона сказала, що буде рада, якщо я так зроблю, адже весь цей час вона дивилася за мамою, поки я займалася невідомо чим. Чоловік підтримав мене, сказав, що після закінчення служби, у нас буде все, і машина, і квартира. І дійсно, як тільки наша служба підійшла до кінця, ми повернулися в наше рідне місто, купили собі квартиру, почали її облаштовувати, потім у нас з’явилася машина. З сестрою ми майже не спілкувалися, я не хотіла мати нічого спільного з нею, але як я дізналася вона не знайшла те щастя, про яке мріяла, адже не спадок робить тебе щасливим. Вона роз лучилася з чоловіком, і тепер вона залишилася одна з трьома школярами на руках, прийшла до мене просити доnомоги, я не змогла відмовити.