“Мені вже за сорок. Життя віддала кар’єрі, сім’єю обзавестися не змогла. Ні, я аж ніяк не жила черницею. Зовнішністю і шармом не обділена, так що чоловіки в моєму житті були. Але нікому з них не вдалося торкнути моє серце так, щоб готова була кинутися за ним у вир. І ось, коли вже мало не поставила хрест на “великій і чистій любові”, я зустріла Артура.
Познайомилися ми з ним на чорноморському курорті, куди я вирушила на літній відпочинок. Точніше – на пляжі. Я відпочивала, він працював. Рятувальником на пляжі. І хоча він був моїм однолітком, але на відміну від інших мав фігуру Аполлона і симпатичне обличчя. Всі дні і ночі, поки я перебувала на курорті, ми проводили разом. Я оnлачувала всі рахунки-у рятувальника просто не було таких rрошей. Більш того, я давала йому на кишенькові витрати по парі тисяч в день.
Адже він був таким милим. По поверненню щомісяця відсилала йому по п’ятдесят тисяч. Щоб він ні в чому не потребував. Через рік приїхала туди ж, не попередивши його. Хотіла зробити йому сюрприз. Зробила. Собі. Я побачила його з жінкою, моєю ровесницею, в обнімку. Не стала влаштовувати сцени, а дочекалася, поки суперниця залишилася одна. Підійшла. Розговорилися. Ситуація така ж, як і у мене. Тільки зустрічаються вони третій рік. У підсумку обидві порвали з ним. А я остаточно розчарувалася в чоловіках”.