У мене є всього одна подруга, але вона у мене найкраща. Дружимо ми ще зі шкільної лави, пройшли разом вогонь і воду. Роки вірної дружби сформували міцні довірчі від носини і взаємну любов. Ми завжди все з Оленою разом робили, так вийшло, що заваrітніли теж практично одночасно. Ми були раді, що і через цей важливий і хвилюючий етап життя пройдемо разом. У Олени наро дилася дочка, а у мене син. Тематика дітей стала домінуючою в наших бесідах. Так часто буває у молодих матусь.
Ми були солідарні в більшості питань, але, коли діти підросли, у нас з’явилася одна спірна тема. Я лояльно ставлюся до дитячого садка, а Олена затята його противниця. Здається, що це незначна тема, але вона стала причиною kонфліктів. Олена досить аrресивно реагує на мої аргументи на користь дитячого садка. Коли син досяг відповідного віку, я віддала його в садок. Він у мене дуже рухливий екстраверт. Я вважаю, що дітям необхідно спілкування з однолітками для повноцінного розвитку. Малюкові подобається ходити в садок, там йому цікаво грати з діточками. Вона заходила з дитиною до нас в гості в основному на вихідних.
Ми пили чай, поки діти разом грали, хоча це і досить складно назвати грою. Її дочка дуже асоціальна, вона намагалася вкусити мого сина і кидала в нього іграшки. Подруга навіть на подумала зробити зауваження своїй дитині. Після кількох таких візитів моє терпіння урвалося. – Її потрібно віддати в садок, твоя дочка зовсім не вміє спілкуватися з іншими дітьми. Вона Артема покусала. Подруга сильно образилася на мої слова, взявши дитину, вона мовчки пішла. З тих пір спілкування у нас дуже напружене. Я не розумію її образ, адже я не сказала нічого образливо. Ніколи не думала, що така незначна сварка може перешkодити нашій дружбі. Мені здавалося, що це дружба на все життя, але зараз я її зовсім не впізнаю. Вона моя єдина подруга, тому буде дуже сумно, якщо наше спілкування не налагодиться.