У Ірини був дуже важкий графік. Вона прокидалася о четвертій ранку, вмивалася і поспішала доглядати за господарством. Доїла корів, годувала кроликів, курчат. Збирала курячі яйця. Після цього сім’я снідала. Молодші діти доглядали за гусьми, а старші доnомагали мамі. Вони разом розливали молоко в пляшки, варили сир, щоб віддати на nродаж. Чоловік завжди був у відрядженнях, жінка на нього не розраховувала. Коли він приїжджав, займався чоловічими справами, з якими Ірина не справлялася.
В селі було складно, але витрат було менше. Свої овочі та фрукти, м’ясо, молочна продукція. Ще й гроші можна заробити на nродажу. Разом з дітьми збирали гриби, з яких жінка готувала соління і теж nродавала. Ще приблизно десять років тому вони жили дуже бід но, але їм вдалося стати на ноги, щоб дати дітям гідне дитинство. Одного разу Ірина після обіду поралася на городі, а діти пішли на річку. Раптом під’їхала якась незнайома машина. Як виявилося, це був колишній чоловік. Вийшов і почав на хабно розмовляти. Сказав, щоб чай налили йому. Прийшов, щоб подивитися, на що сім’я алі менти витрачає. Дочку хотів побачити. Ірина була не дуже рада зустрічі․
Він і його матуся кинули її ваrітною десять років тому. — Твоя дочка чудово виглядає. Красиво одягається, фарбується. Завжди сита, є своя кімната. Школу закінчила з червоним дипломом. Підтримує мене завжди, по дому доnомагає. Вона дівчина доросла і добре знає, хто її кинув, а хто виховав. А я, як бачиш, своїми силами всього досягла. Не спилася, як ви зі своєю мамою мріяли. Йди звідси, поки я собак з повідка не зняла. Забудь, що в тебе є дитина і нашу адресу теж. Іди зі своєю мамою далі обговорюй наше життя. Ірина закрила двері і була дуже рада тому, що вчасно змінила своє життя. Якщо б вони не роз лучилися, згнила б з ними разом…