Вранці я поверталася додому з магазину, у дворі нашого будинку, мене і помітила наша сусідка і моя подруга за сумісництвом, Юля. – Тома, Привіт. За продуктами ходила? – запитала вона, абияк добігши до мене: по її тону і питанню було зрозуміло, що вона готує мене до розмови. – Так, ось вирішила спекти чого-небудь, борошна вдома не було, – відповіла я і втомлено поплелася до під’їзду, намагаючись відмахнутися від бесіди. – Слухай, я ось, що хотіла сказати. Я вчора Соню з батьком побачила в «Симфонії».
Вони там з якоюсь блондинкою сиділи. Я привіталася, а вони зробили вигляд, що не знають мене, але як я могла не впізнати твого чоловіка і Сонечку?! Я вже приблиз но здогадувалася, як все сталося, але це було не для вух Юлі. Вона у нас любила поширювати інформацію на весь район. – Ой, Юль, чоловік вже 2 місяці живе на дачі. Не знаю, що там сталося, але у мене так голова бо лить… ти мене прости, давай, потім поговоримо, а, – сказала я і աвиденько піднялася на свій поверх. Вдома мене чекала дочка. Вона спокійно мила посуд, а я пішла, сіла поруч з нею на табуретку і сказала: – Сонь, ти вчора з новенькою батька в кафе сиділа?
– Ні, звичайно, мам, про що ти? – сказала вона, але в очі мені вперто не дивилася. Соня прекрасно знала, що брехні я на дух не переношу, а тим більше від близької людини. Вона знала також, що брехати не вміє, але, бачте, намагалася дівчинка. – Гаразд, мам. Так, вона там була. Але я не знала! Я думала, ми зустрінемося з батьком в кафе, посидимо за чашкою какао, як в старі, добрі, але він з собою її притягнув. – А чому ти просто не пішла, Сонь? Ти сиділа за одним столом з людиною, яка зруйнувала нашу сім’ю, ти це розумієш? Ти ж бачила, скільки нер вів вона мені вимотала, і все одно сиділа з нею і мило розмовляла? Дочка дивилася в підлогу. Я не люблю розмови на підвищених тонах, і вважаю їх марними, але я була безсила проти своїх емоцій. Дочку я досі до кінця не пробачила, але я її розумію. Може, вона хоче повернути батька до себе, а не до мене, тобто вона готова пробачити батька і прийняти його нову дружину заради спілкування з ним…