Пам’ятаю цей випадок, як ніби це було вчора. Коли ми були в гостях у моєї подруги, мій Паша зламав дві склянки, а подруга почала лаятися на нього. Особливо в пам’яті залишилися слова про те, що йому треба до nсихолога. Склянки Пашка розбив не виnадково, це був такий дивний спосіб дізнатися, з чого вони зроблені. Всі діти в його віці, а йому на той момент було 3, намагаються вивчити навколишній світ своїм індивідуальним способом. А потім дивуються, коли їх лають за, здавалося б, нешкідливий експеримент.
Незабаром ту ж рекомендацію я почула від вихователів в садку. Виправдовуючись тим, що вони фахівці, і вони краще знають, що моїй дитині потрібно, вони попросили організувати зустріч Паші з nсихологом. Щоб він хоч якось справлявся зі своєю гіперактивністю, в 4 ми записали його в секцію карате. Але і там ми затрималися всього на 4 місяці. Сенсею не сподобалося те, що Паша його майже не слухав, не зупинявся, коли йому говорили, а це було небезпечно для інших дітей. Йому також не сподобалося і те, що Паша звертався до нього на “ти” і не виявляв потрібної до старших поваги. І ось тільки тоді я вирішила звернутися до дитячого nсихолога. Я довго їй розповідала, в чому справа, а вона слухала мене, робила замітки в блокноті і іноді простягала мені серветки, коли мене пробивало на сльо зу.
В цей час Паша в кутку був зайнятий черговим експериментом і зовсім нас не слухав. Він повернувся до нас, лише коли nсихолог сама запитала, що він робить. Він почав розповідати, чому він поміняв руки з головою ляльки, чому м’яч здувся і чому солдат сильніше динозавра. Після десятихвилинної розмови nсихолога з Пашею, вона відвела мене до вікна і прописала рецепт з парою заспокійливих. Я висловила свої побоювання з приводу того, що в його віці такі таблетки можуть бути шкідливі, але вона лише посміхнулася і сказала: – Йому вони, може, і будуть шкідливі, але для вас це те, що треба. Ідіть додому, заспокойтеся і зосередьтеся на початку навчання в школі. Я так і зробила і на даний момент Паша вже п’ятикласник. Проблема відпала сама, а від його гіперактивності не залишилося і сліду.