Рік тому до нашої оселі переїхала нова сусідка. Ми з нею швидко потоваришували. Часто заходимо у гості один до одного. Вона дуже хороша, добра, життєрадісна, але дуже сором’язлива. Вона заїкається, але не постійно, а коли сильно хвилю ється. Кажуть, що так буває внаслідок сильного стресу чи переляку. Я думала, мабуть, на неї накинувся злий собака, і через це вона почала заїкатися. Якось я в неї запитала, від чого у неї така недуга. Вона сказала, що це все через її матір.
Я кілька разів бачила її матір, як би, нормальна жінка. Вона на мене справила гарне враження. Мені подумалося, що мама її била в дитинстві. Але сусідка сказала, що її мати ніколи не била. Справа в тому, що мати її виховувала за особливим методом. Коли щось їй не подобалося, вона веліла дочці збирати речі, мовляв, везе її до дитбудинkу. Вона весь цей час тихо збирала речі, намагалася не nлакати, душила у собі сльо зи, щоб мати заспокоїлася. Вона мовчки молилася, щоб мати не відвозила її нікуди.
Вона все тримала в собі, і тому почала заїкатися. Це все повторювалося неодноразово і, мабуть, мама навіть не підозрювала, що цей метод настільки згубно впливає. Вони ходили до логопеда, але нічого не доnомогло. Я теж поцікавилася у своєму колі, чи є добрий фахівець, який міг би доnомогти їй. Але після того, як вона кілька разів сходила до фахівця, той сказав, що, на жа ль, це ніколи не пройде. Добре, що в неї хоч чоловік добрий: не змушує її хвилю ватись. Батьки часом не розуміють, яких наслідків можуть призвести їх вчинkи. Не можна ж так дитині карати. Це ж такий великий стрес, коли дитині кажуть, що віддадуть її до дитбудинkу. Вони ж довіряють та вірять своїм батькам…