Я дуже сильно засмутилася і образилася на свого чоловіка, який поїхав у відпустку, залишивши мене з місячною дитиною на руках. Я так потребувала в ньому, в сімейному затишку, мені потрібно було надійне чоловіче плече, але чоловік кинув мене в самий невідповідний момент. Я вийшла заміж по любові, була дуже молодою, всього 17 років, а чоловікові моєму було 20, але ми дуже сильно любили один одного. І навіть після того, як дізналася, що стану мамою, то сильно зра діла.
Я завжди знала, що незалежно від ситуації, обставин, чоловік завжди підставить своє плече; я сама прагнула завжди підтримати його. На початку начебто все було добре, він приділяв мені багато уваги, не давав приводу для ревнощів, я намагалася бути для нього ідеальною дружиною; але після народження дитини він ніби змінився на 180 градусів. Взагалі, моя мама говорила, що все зміниться після того, як я народжу дитину для свого чоловіка, тому я домагалася того, щоб заваrітніти і наро дити малюка. Я домоглася свого, але мети все-таки не досягла – чоловік, навпаки, охолов і відправився у відпустку без мене.
Можливо, я занадто близько до серця все сприймаю, але я не можу інакше, не так я собі уявляла сімейне життя, але з чоловіком лаятися на стала. Ось повернеться з відпустки, я поговорю з ним ґрунтовно, так як для мене шлюб – це серйозно. У всякому разі, я намагаюся не пиляти свого чоловіка, розуміючи, що він молодий, він ще не розуміє, що таке дитина і сім’я. Мама моя каже, що жінка повинна бути мудрішою за чоловіка, тому я сподіваюся, що своєю ласкою і любов’ю зможу повернути любов чоловіка і зберегти шлюб. Зараз найлегше-роз лучитися, а ось будувати хорошу сім’ю і міцний шлюб не кожен може, тому потрібно вчитися поступатися і прощати.