Моя дочка вийшла заміж 7 років тому. Вона і в школі добре вчилася, і університет закінчила на відмінно, та й чоловіка знайшла порядного. Я пишалася нею, так як в житті у всьому досягла успіху. Чоловік у неї – добрий і розуміючий. Не збрешу, сказавши, що у Каті, дочки моєї, ідеальний характер. З нею іноді складно контактувати, і вона часто не любить вислуховувати поради, а так в цілому з нею спілкуватися не складно. У Каті зараз вже дві дочки. Старшій 6 років, а молодшій і рочку немає.
Коли наро дилася старша внучка, її життя було наповнене увагою і любов’ю. Дочка одного разу сказала, що планує другого, і тоді у мене в голові з’явилися нехороші думки, які незабаром виправдалися. – Кать, ти точно готова? Складно буде, Повір мені, і ще дивись – після народження другого не віддаляйся від старшої дочки – говорила Я Каті. – Мам, все під контролем. Ніхто не збирається від старшої віддалятися. Ми хочемо другого і з нетерпінням чекаємо – відповідала мені дочка.
У мене все одно були переживання. Так і сталося. Наро дилася друга дочка і вона повністю забула про турботу за старшою донькою. Скільки б я не пояснювала, вона не прислухалася до моїх порад. Я періодично забирала Христину, старшу внучку, до себе, щоб вона не відчувала холод матері, так як це могло вплинути на nсихіку дитини. Зять теж намагався їй пояснити, але так і не зміг. Катю змінити не вийшло і з цієї причини Христина з слухняною дівчинки перетворилася на примхливу. Вона почала nогано вчитися і нікого не слухатися. Що тільки не робила, щоб привернути увагу мами, але відвернути мою дочку від молодшої сестри у неї не виходило. Вся справа була в тому, що вона дуже потребувала материнської любові і уваги…