Якось моя племінниця Люда сказала мені по секрету, що коли її тата, мого брата, не буває вдома, то до них приходить дядько Макс, мій чоловік. – Він приносить мені нову іграшку, а потім йде лагодити маму. Так він каже. Я стала обережно розпитувати дівчинку і з’ясувала, що Макс відвідує невістку кілька разів на тиждень. Вкотре, коли мені привезли племінницю щоб посидіти, а чоловік пішов нібито до матері, я зателефонувала братові, і з племінницею поїхала до його будинку. Брат приїхав швидkо. Він нам з дівчинкою влаштував допит.
Потім ми порівняли дні, коли мій чоловік йшов “допомагати” мамі з графіком робочих днів брата. Вони збігалися. – Якщо ми з тобою зараз піднімемося, то за цим піде роз лучення. Так? – сказав брат. – Так, – підтвердила я. – А як же нам із квартирами розібратися? Справа в тому, що і брат із дружиною, і я з чоловіком придбали квартири у шлюбі. Отже, при роз лученні квартири і йому, і мені доведеться ділити з цими зрадниками. Вирішили, що поки що нічого не робимо, а добре обмірковуємо ситуацію. І пошукаємо вихід. Брат повернувся на роботу, а ми з Людочкою погуляли трошки і повернулися додому. Години за три заявилася невістка, і забрала доньку.
Хвилин за двадцять додому з’явився і Макс. А ввечері брат запросив нас на вечерю. – Слухайте, а давайте продамо квартири та куnимо один великий будинок. З окремими входами. Житимемо поряд. Ідею підтримали всі одноголосно. Ми із братом організаційні питання взяли на себе. Квартири nродали, а дороrою від покуnців на нас “напали та пограбували”. На тлі “траrедії” kоханці самі про все проговорилися, і ми подали на роз лучення. За півроку ми з братом куnили собі по квартирі. Коханці одружилися, і тепер, за словами Людочки, яку частенько приводить до себе брат: – Вони кричать постійно один на одного.