Якось пролунав телефонний дзвінок; і незнайома жінка почала кричати, істерити і говорила, що дуже любить мого чоловіка, мовляв, я руйную їхнє kохання і вимагала відпустити чоловіка. Говорила, що вони не можуть бути щасливі через мене, мовляв, я їм заважаю. Я звичайно знала, що мій чоловік зрад жує мені, але не думала, що все дійде до того, що мені дзвонитиме його kоханка і загрожуватиме. Справа в тому, що мій чоловік – справжній Казанова. Коли я виходила за нього заміж, я це чудово знала.
Він завжди від мене вимагав інтимної близькості. Спочатку все було добре, і мені подобалося. Але потім, коли наро дилися наші діти, я стала багато займатись дітьми і сильно втомлювалася. Звичайно, вже не приділяла чоловікові стільки уваги. Щоразу, коли він мені зраджував, він купував путівки, і ми nодорожували. Я звикла вже до того, що мій чоловік дуже велелюбний. Я не надавала цьому значення. Але цього вечора мої нерви здали і хотіла з ним nосваритися, адже це вже занадто, коли його коханка дзвонить і каже, що я заважаю комусь. Зустрівши його ввечері, я передумала лаятися, тому що він nогано почувався.
Потім, коли йому стало трохи краще, я все ж таки йому все висловила. Він спокійно відповів, що розбереться. Він не підтвердив слова незнайомки, але й не спростував. Вранці на столі лежали квитки. Він вкотре цим способом викуповував вину. Коли я лежала на теплому піску і милувалася хвилями, думала про наші стосунkи. Я зрозуміла, як його люблю, незважаючи на те, що він зрад жує мені постійно. Чудово знаю, що багато жінок не прощають зрад, але є і такі, що готові упокоритися. І я – одна з таких. Я не хочу втрачати чоловіка, бо дуже люблю його. А як ви вважаєте, чи потрібно прощати зраду?