Ми живемо у передмісті, а у чоловіка робота у самому місті. Щоранку він виїжджає на пару годин раніше, щоб встигнути доїхати до роботи, тим більше – вранці часто бувають пробки. Він може підвезти із собою людей, яким по дорозі. Жодних rрошей він не бере, просто робить добру справу.
Якось йому попалися не найприємніші попутники, яких він запам’ятав надовго. Їде він вранці, і тут на зупинці стоїть бабуся, старенька. Вона була згорблена, у хустинці. Біля неї сидів хлопчик, мабуть, онук. Хлопчику було років 5, і він був досить вгодований.
Чоловік по своїй доброті запропонував бабусю довезти, куди їй потрібно. Але виявилося, що їй потрібно зовсім в інший бік. Тоді чоловік запропонував їй довезти до метро, а там бабуся вже сама розбереться. Тим паче, так буде швидше – бабуся погодилася.
Сама вона сіла на переднє сидіння, а онук улаштувався на задньому. І тут трійця потрапила у затор. Спочатку бабусі стало жарко, і вона попросила відчинити вікно. Чоловік відкрив, повіяв приємний вітерець. Але бабуся злякалася, що онука може продути – і сказала закрити вікно. Чоловікові було незвично, що у його машині їм командують, але нічого не сказав.
І тут онук заявив бабусі, що хоче до туалету. Баба відповіла йому, щоб той терпів. Але через якийсь час у машині з’явився страшний запах. Весь салон пропах, а онук сказав бабці, що він уже зробив свої справи.
Бабця стала на нього кричати, хлопчик через це став плакати. І сморід, і крики… це було неможливо терпіти. Тоді чоловік вирішив хоч вікно відчинити, щоб провітрити, але баба накричала і веліла йому закрити всі вікна, а то онука застудити так можна.
Чоловік доїхав до першої зупинки і попросив бабусю вийти, забравши свого смердючого онука. Бабця почала протестувати, заявила, що чоловік просто зобов’язаний їх довезти куди треба. Але чоловік стояв на своєму: вийшов і відчинив двері з боку бабки. Тій довелося вийти. А чоловік одразу ж поїхав до хімчистки, відчищати заднє сидіння.