Мама завжди була гіперчистюля. Порядок і чистоту наводила там, де інший не знайшов би й порошинки. Вже десять років я заміжня. Разом куnили квартиру, разом відремонтували її, разом наводили чистоту та порядок, якщо в цьому була потреба. Ми відчували себе чудово, до того злощасного дня, доки моя мама не переїхала до нас жити на час ремонту в її квартирі. Ми (а я попередила чоловіка про вдачу матері) морально підготувалися до її нотацій. Кілька днів минуло спокійно. Як потім з’ясувалося, це було передгрозове затишшя. Одного разу, після повернення з роботи, я виявила, що не знаходжу потрібне мені kухонне начиння. Звичайно.
Адже мама розставила все на місця. Як вона це розуміє. Як “по місцях” розумію я, її зовсім не хвилю вало. Я нагадала матері, що вона в гостях, а “в чужий монастир зі своїм статутом не лізуть”. У відповідь вона звинуватила мене в безладді. Насилу, але мені вдалося стриматися щоб не нагрубити їй. Але це були лише квіточки. Мама намірилася влаштувати суботнє генеральне прибирання. Природно, із залученням до збирання мене та чоловіка. Першого дня нам вдалося відвернутися від добровільно-примусової праці. Ми із чоловіком злиняли до друзів на свято. Мама спробувала відігратися на нас у неділю. Але ми цього дня вирішили виспатися.
Другої суботи нам втекти не дали. Здавалося, що мама піднялася зі сходом і будила нас гаслами про чистоту. Як я заздрю вмінню чоловіка спати у будь-якій обстановці. Навіть сопіти не перестав. Спав, ніби це не теща там надривається, а пташки колискову співають. А я схопилася, і стала лаятися з мамою. Спочатку пошепки, мало не шипаючи. Потім потихеньку почала збільшувати гучність. Мати не відставала. Незабаром ми кричали не гірше за пожежну сирену. Чоловік прибіг нас рознімати. Сkандал завершився тим, що зять перевіз тещу до готелю. Вкотре переконалася – жити з мамою під одним дахом неможливо.