Нещодавно ми з сім’єю вирішили повернути зиму-вирушили в одне курортне місце-покататися на лижах і санях. Ми туди поїхали з нашими друзями. Наші дочки-однолітки, вони близькі подружки, ось ми і подумали, що разом їм буде цікавіше. Ми туди їздили майже щороку, так що приблизно знали місцевість і фішки того місця, яким була, наприклад, річка біля схилу. Поруч з гіркою там була річка, яка ніколи не замерзала. Ми це знали і говорили діткам бути там обережніше, адже трохи що, можна опинитися в крижаній воді. У третій день дочка додому повернулася вся замерзла, мокра, з червоним носиком і синіми руками і губами. Вона нам розповіла дивовижну історію, яка трапилася кілька хвилин тому. Вони з подругою каталися на своїх санях, коли побачили хлопчика приблизно чотирьох років. Він теж катався на санях, але по ньому було видно, що він на тій гірці новенький.
За хлопчиком наглядала його мама, але та більше таращилася в телефон, ніж стежила за сином. Хлопчик на схилі тільки набирав швидкість, а потрібно було зменшити, адже зі швидкістю влетіти в річку було на раз-два. Дівчатка постійно ловили хлопчика прямо біля річки, щоб він туди не вnав, але той знову і знову повертався туди. Поки дівчатка допомагали йому, його мама говорила по телефону. Подружки підійшли до неї, щоб попросити доглянути за хлопчиком, а та махнула на них рукою, сказала, що скоро повернеться, і пішла в бік свого будиночка. Поки дівчатка стояли у тієї тітки, хлопчик встиг скупатися, точніше, він був ще у воді, коли дівчатка його виявили. Через кілька хвилин переляканий хлопчик лежав весь мокрий на снігу. Дівчатка теж по пояс були у воді. Моя дочка одягла того хлопчика в свою дублянку, і подружки повели хлопчика додому.
Я зробила доньці гарячий чай, укутала її в пледик і включила її улюблений фільм про русалок – це була свого роду винагорода за її героїзм. Наступного дня до нас прийшли мати і бабуся того хлопчика. Я, дурочка, подумала, вони подякувати прийшли, але причина їх візиту була зовсім в іншому. – Ваша дочка вкрала сані у мого сина, – заявила матуся. – У наш час діти з малих років вчаться красти. Хіба це допустимо? Краще своїх нащадків виховувати потрібно, – додала бабуся. – Не будь моєї дочки … та я навіть говорити не буду, який результат міг би бути у цієї історії, – обурилася я, – ви в своєму розумі взагалі? За сином стежити потрібно, а не в телефоні стирчати. Ось тобі і “спасибі”! Ні, ну у мене в голові не вкладається, як можна бути такими дур ними і невдячними?! Фактично, моя дочка врятувала її синові життя, а ця матуся… загалом, не в той час ми живемо.