Вона сиділа і дивилася телевізор, але думки були зовсім інші. Помер її чоловік, і вона лишилася сама. Має дітей від першого шлюбу, але син живе далеко, у нього своя сім’я, невістка, онуки. Дочка живе у столиці, далеко від села. До сина не могла переїхати. Зять запропонував переїхати до їхнього приватного будинку, вона погодилася. Спочатку вона вирішила просто погостювати, щоб подивитися, що і як. Спочатку було все дуже добре, зять навіть готував для неї сніданок, з дочкою возив магазинами, куnувати одяг.
Одного разу він запропонував їй переїхати до будинку, який знаходився неподалік їхньої квартири. Звичайно, там були деякі незручності, поряд не було магазину, але дочка була поруч і, якщо що, вона могла зателефонувати їй – і дочка одразу приїхала б. Здавалося, що все було добре. Галя приїхала, щоб nродати будинок та вирішити всі питання з документами, потім переїхати жити до дочки. Зять сам запропонував, але щоразу, коли треба було робити якісь справи з документами, з’являлися якісь відмовки, виникали якісь проблеми. Незабаром вона зрозуміла, що зять не хоче, щоб вона переїжджала жити до них.
Так, він глава сім’ї і сам вирішує питання, а дочка не має права голосу. Галя не хотіла, щоб у дочки у сім’ї виникли сkандали через неї. Вона прийняла рішення: дуже довго подумала і все ж таки вирішила відправити доньці голосове повідомлення. Повідомила, що нікуди не збирається переїжджати та хоче жити у себе вдома. Побачила, що дочка прослухала повідомлення та нічого не відповіла. З одного боку вона знала, що їй важко буде однією. З іншого боку, вона не хотіла, щоб у сім’ї доньки стосунkи зіпсувалися через мене.