Чоловік мій не хоче другої дитини, на відміну від мене. Він не погоджується вси новлювати дитину. Говорить, що йому вистачить і нашої доньки. Мені було 30, коли з чоловіком побралися. Вадим добре заробляв, не мав шкідливих звичок, і чудово ставився до мене. Дуже сильних почуттів я до нього не відчувала, але вирішила, що, напевно, правду кажуть: стерпиться – злюбиться. Як тільки ми розпочали спільне життя, одразу задумалися про малюка. Але ваrітність не наставала довгий час. Тривалий час я пила різні вітаміни, ліки – і в нас вийшло. У мене була важка ваrітність. Був ризик втратити дитину. Я майже 6 місяців періодично лежала у ліkарні. З появою світ доньки наше життя змінилося на краще.
Незважаючи на всі труднощі і без помічників – ми з чоловіком упоралися. Мій чоловік знайшов собі підробіток, тому що я сиділа в деkреті і не могла вийти на роботу. Вдома він бував тільки вечорами, а працював щодня. Приходив, їв і одразу спати. А я весь час була із донькою. Бувало, що цілодобово не спала. На ногах ледве трималася. Але ми звикли, і проблеми не здавались нам нестерпними. Ось недавно дочці виповнилося 5. Тоді я задумалася про те, що хочу другу дитину. І оскільки народ жувати пізно, і зі станом мого здо ров’я краще не ризикувати, треба було вси новлювати дитину. Плюс був у тому, що ми могли відразу вибрати хлопчика, і здійснилася б моя мрія мати сина і дівчинку.
Я навіть не сумнівалася у підтримці чоловіка. Але помилялася… Як тільки я запропонувала ідею, він вислухавши, пішов. Потім повернувся, почав кричати на мене і дорікати. Таким я бачила його вперше. Він нагадував про те, як я тоді сkаржилася на втому, як він орав цілодобово, щоб утримувати нас. І сказав, що маємо доньку, і нам вистачить. Я вирішила поговорити з ним знову після того, як він заспокоїться. Він вибачився за колишню поведінку і сказав, чого насправді просто боїться. – Ти ж навіть не знаєш, які приховані хво роби, спадковість, генетика може бути у дитини. Ми точно не потягнемо двох – навіть здо рових та своїх дітей. Я, звичайно, розумію, що в якомусь сенсі він має рацію. Але я все одно вважаю, що ми маємо пробувати та сподіватися на краще. Чоловік ніяк свою думку міняти не хоче. А я вже зустріла хлопчика у дитбудинkу, і хочу стати його мамою. Він навіть уночі сниться мені. Що порадите? Як мені вчинити?