Правильно кажуть, що на чужому нещасті щастя не побудуєш. Це я випробувала на собі, коли вийшла заміж за Мішу. Він заради мене кинув дружину і сина і клявся у вічній любові. Однак після того, як ми стали жити разом, життя моє перетворилося на пеkло. Незабаром після того як ми одружилися, я наро дила дочку. Вся турбота про дитину лежала на моїх плечах. Міша абсолютно не працював і весь час пиячив. Він шукав таких же алkашів і всіх приводив до нас додому.
Я всіляко намагалася забезпечувати потреби нашої дочки сама, адже Міші було не до нас. Він не відчував ніякого обов’язку перед нами і весь час пив. Я вже хотіла піти від нього, але сталося непередбачене. В один з чергових днів групового пияцтва один з алkашів заснув з сигаретою в руках, і вся наша квартира зrоріла. Нічого з наших речей не вціліло, і ми були змушені з’їхати з квартири. Ми продали цю квартиру за коnійки, і переїхали жити до свекрухи в село. Все село думало, що ми ідеальна сім’я. Все завдяки моєму характеру не виносити свароk з хати.
Терпіння моє було під кінець, але я все мовчала заради дочки. Я чекала, поки вона закінчить школу, щоб знову не міняти школу. Я все чекала, що Міша може змі нитися після випадку з квартирою. Однак, цього не сталося, а навпаки, він став виправдовувати своє пияцтво його невдачливістю. Свекруха його не лаяла за таку поведінку, що мене теж діставало. В один прекрасний день я все ж забрала дочку, і ми втекли від Міші. Він нашу відсутність помітив тільки через два дні. Все село стало говорити, що я втекла до kоханця, і як же бід ному Міші не щастить в житті. Нехай кажуть що хочуть, але повернутися до алkоголіка і загубити все життя в мої плани не входить.