Коли Роза та Ваня одружилися, то їм не було де жити. Мати Вані, Анфіса Сергіївна запропонувала молодятам переїхати до неї. — В тісноті та не в образі. Ось Наташка заміж вискочить і звільниться місце. Наташа молодша сестра Вані. Вона була рівною протилежністю Рози. Наталя любила прокинутися в обід, поїсти і до ночі гуляти з друзями. Про домашні турботи вона і на думала. За нею завжди прибирала мати, а тепер невістка. Роза за своєю натурою була тихонею. Вона нічого сказати не могла, тож спокійно прибирала та мовчала.
Свекруха теж вирішила скористатися тихонею невісткою. Вона завалила Розу всіма домашніми справами: прання, прибирання, готування тощо. Ваня пожалів свою дружину. — Давай купимо квартиру в іпотеку та переїдемо. Я бачу, що тобі важко жити з моїми. Так, чесно кажучи, мені теж із ними не по собі. Сестра щодня просить грошей, а мати завжди невдоволена тобою. Замкнене коло якесь. Роза погодилася. За місяць вони переїхали до своєї квартири. Свекруха обурювалася. — Хто тепер вбиратиметься у нас? А готувати хто буде? Я так звикла, що ви жили з нами. Може квартиру свою здаватимете, а самі продовжите жити з нами. Ми без Рози як без рук.
— Моя дружина вам не прислyга, щоб прислуговувати вам з ранку до вечора. Як звикли до неї, так і відвикніть. Та й у тебе дочка є, нехай вона прибирає, пре та готує. — Відповів Ваня матері. — Навіщо мені невістка? Якщо вона не допомагатиме. З вашого боку так неправильно, що вирішили переїхати. — Мам, припиняй. До тебе додому ми не повернемося. Я хочу нормально жити без стpecy. Ти завжди бідкаєшся, сестра грошей просить. Дайте мені побудувати свою сім’ю без вашого втручання. Роза та Ваня стали жити разом і бід не знали. Незабаром Роза завагітніла і народила прекрасну дитину.