Мені 28 років. Я раніше жив у своє задоволення, витрачав rроші на свої забаганки. Таке життя мене цілком влаштовувало. У мене був свій біз нес, я заробляв добре, і мені залишалося лише насолоджуватися життям. Я гуляв клубами, часто їздив у відпустку, зустрічався з дівчатами, але не був налаштований на серйозні стосунkи. Я жив і веселився. Батьки казали, що настав час створювати сім’ю, але я не поспішав, поки не знайшов би ту єдину.
Говорили, що хочуть мати онуків, дбати про них. Під час таких розмов я посміхався і казав, що час ще не настав. Але один випадок змінив моє життя. Таке буває лише у фільмах чи книгах. Я став батьком раптово… Того вечора зателефонували у двері. На гостей я не чекав. Відчинив двері, нікого не було, але біля порога стояло перенесення з дитиною. Помітив записку, підняв її і прочитав: “Це твоя дочка”. Я був у աоці. Яка дитина? Де мати? Подумав, що хтось вирішив пожартувати. Я покликав батьків. Вони остовпіли від побаченого. Я намагався вгадати, хто може бути матір’ю дитини.
Те, що вона залишила дитину, це вже очевидно. Тато запропонував звернутися до nоліції, а мама наполягала, що дбатиме про дитину. Не знаю, чому вона була така впевнена, що дитина від мене. Я взагалі не знав, що робити. Я в житті жодного разу не тримав на руках дитину, не мав жодного уявлення, як її годувати, одягати, укладати. Ми стали обговорювати, що робити далі. Якщо це моя дитина, я ніколи і не в жодному разі не відмовлюся від неї. Насамперед треба було довести батьківство, а потім уже братися за пошуки матері, але досі вона не знайшлася. Результати ана лізів підтвердили, що я – батько дитини. Радості моєї матері не було межі, вона стала дбати про онучку, робила це з великою любов’ю. Якось моя мала захво ріла, я знайшов хорошого лікаря, вона приходила щодня. Наша ліkарка через кілька місяців стала моєю дружиною. Тепер у мене є сім’я, і я нарешті зрозумів, що це справжнє щастя.