Щоліта ми з сім’єю їдемо на море. Мій син дуже любить плавати на хвилях. Йому шість років. На цей раз він просив куnити йому водяний пістолет, щоб пограти на пляжі. Прийшли на пляж – і він одразу побіг до води. Я ніколи не залишаю його одного біля води, боюся; він завжди повинен бути під моїм наглядом. Чоловік пішов на шезлонги, а я із сином побігли до води. Стояла чудова тепла погода, вода була теплою. Мій син підійшов до групи дітей, які грали біля води. У когось було надувне коло, у когось відерко з лопатками, у когось нарукавники та інші іграшки.
Діти ділилися один з одним іграшками і дружно грали, хоч іноді сва рилися. До групи дітей підійшла молода жінка зі своєю донькою. Жінка шикарно виглядала, струнка, гарна як модель. Її дочка підбігла до мого сина, вони швидко потоваришували і почали грати разом. Дівчинка взяла водяний пістолет, мій син сказав: «Повертай пістолет, як награєшся». Я знаю, мій син не з жадібних, але дівчинка не хотіла повернути водяний пістолет, почала наполягати, що це її іграшка. Я не наважувалася втручатися. Дівчинка почала вередувати, кричала, що пістолет належить їй.
У результаті вони почали битися. Я намагалася пояснити цій зухвалій дівчинці, що не можна брати чужі речі, сказала, що я купила пістолет для свого сина. У відповідь вона мені сказала, що я жадібна, кричала, що я вкрала у неї пістолет. Мама не намагалася заспокоювати доньку. Спокійно дивилася на нас. А дівчинка накинулася на мого сина і намагалася з силою відібрати в нього пістолет. Мій терпець урвався, і я сказала: “На хабне дівчисько, це неправильно — забирати чужі іграшки, а потім наполягати, що вони твої, скільки хочеш, можеш nлакати. Цей пістолет належить моєму синові». Вона побігла до своєї мами, яка лежала на шезлонгу та спостерігала за всім. Мене здивувала поведінка матері. Хіба вона не вчила свою дочку, що не можна привласнити чужу річ? Напевно вона вихованням взагалі не займається? Не розумію таких матерів.