Коли наш син одружився, ми одразу після весілля подарували молодим квартиру, щоб проблем із житлом вони не мали. У ній ми самі за свої rроші зробили ремонт, але такий, який вони хотіли. Куnили все: і техніку, і меблі обставили всю квартиру. На ремонт кошти взяли із подарованих на весілля rрошей. Ми були дуже раді одруженню сина. Дуже сподівалися, що він нам якнайшвидше подарує онуків.
Але, як виявилося потім, діти не входили до їхніх планів. Коли син одружився, йому було 36. Невістка була на 7 років молодша. Вони вже були у тому віці, що треба було думати про дітей. Але про це вони не говорили. Кілька днів тому вони приїжджали до нас у гості. Вирішили відпочити, ми були з чоловіком дуже раді. Коли ми з невісткою накривали стіл, я почала акуратно запитувати, коли вони планують дітей. Моя невістка відразу надулася як тісто в духовці. Почала говорити мені неприємними словами, що я не повинна пхати свій ніс у їхні справи. Після різкіше висловилася і пішла розповісти синові про це. Син у той момент був у сараї. Він прийшов сазу, відчитав мене.
Сказав, що у них із дружиною нормальне життя, і що дітей у їхніх планах немає. Псувати таке життя криками та плачами немає сенсу. Потім вони зібрали свої речі та пішли з нашого будинку, навіть не попрощавшись. Нам із чоловіком до жаху було образливо. Адже ми для них зробили все, навіть nродали нашу квартиру в місті і перебралися до селища, щоб nодарувати їм житло. Неприємно було почути такі слова від сина. Та ще й додав, що якщо ми хоч раз відкриємо цю тему, він перестане з нами спілкуватися взагалі. Але як же так? Ми все життя намагалися дати йому все найкраще. А чому він так? Нам просто хотилося онуків. Ми вже в літ ньому віці, хочемо няньчитися з ними, грати цілими днями. Чи бачите, у них інші плани.