Батько пішов від мами, коли мені був лише місяць від народження. Мама працювала на двох роботах, і все ж таки знаходила час зайнятися і мною. Чи не собою, не відпочинком, а мною. З дня народження мама завжди була для мене другом та опорою. Я виросла, вийшла заміж, наро дила дитину. З декрету вийшла за два місяці після nологів. Не захотіла сидіти на шиї у чоловіка. Працювала в магазині поряд із будинком. Дитині найняли няньку. Мама приходила до нас у гості, довго гралася з дитиною. Несподівано мого чоловіка звільнили зі скорочення штатів.
Він шукав роботу, кілька разів ходив на співбесіду. Але безрезультатно. Від послуг няньки змушені були відмовитися. Постало питання – з ким залишити дитину, коли я на роботі, а чоловік бігає співбесідами? Батьків чоловіка давно вже нема. Залишалася єдина рідна для нас людина – моя мама. У відповідь на моє прохання мама вимовила цілу промову. Почала з того, що ми не поважаємо rроші і безладно витрачаємо сімейний бюд жет. Як приклад навела поkупку дороrою, і, на її думку, непотрібної техніки. – Я виростила тебе, розраховуючи лише на себе. З розумом витрачала rроші, і намагалася навчити тебе цього.
Дочко, не зрозумій мене невірно, я люблю тебе, онука. Добре ставлюся до зятя. Я присвятила тобі своє життя, а зараз хочу присвятити життя собі самої. І як дозволь тебе запитати, я зможу це зробити, якщо ви з чоловіком повісите мені на шию онука? У мене безліч своїх справ і планів. На онука немає часу. А ви навчитеся вирішувати свої проблеми самі… Вперше у житті мама мені відмовила. Проблему вирішили. Врятувала сусідка. Незабаром чоловік знайшов роботу і ми знову змогли запросити няню. Але мамі я не дзвоню вже місяць. Таке відчуття, що вона зрадила мене.