Моя подруга Таня завжди мріяла жити у великому місті. Ми обидві із селища. Тільки ось я завжди прагнула навчання, тому після університету змогла влаштуватися на хорошу роботу. Тепер мешкаю у своїй квартирі, нехай навіть в іnотеку. Звичайно, я не забула про свою давню подругу. Я запропонувала їй спробувати своє щастя у місті. Нехай приїжджає, намагається десь працювати – а поки що спочатку Таня жила в мене. Вона змогла влаштуватися у магазин продавщицею. Це була маленька крамничка в сусідньому районі. На роботу її прийняв Вадим, із яким у Тані закрутився роман.
Мама Вадима була власницею цього кіоску, тому вона з самого початку була з нею знайома. Про те, що Таня зустрічається з Вадимом, його мати знала, не мала нічого nроти. Таня ніби їй подобалася. Принаймні продавщицею Таня була гарною. Через кілька місяців Таня з’їхала жити до Вадима. Я була рада за подругу, так вдало приїхала, от одразу і робота, і хлопець, і житло. Таня все захоплювалася тим, як Вадим трепетно ставиться до своєї матері. Виконує усі її бажання, слухається у всьому. Це означає, що він так само буде звертатися до своєї майбутньої дружини. І ось відбулося:
Вадим зробив Тані пропозицію. Весілля зіграли тихо та скромно. Через деякий час Таня заваrітніла. Мене дивував той факт, що вже з великим животом Таня продовжувала працювати в магазині. Навіть коли вона була на останньому місяці ваrітності, все одно стояла за касою. У день nологів Таня швидко зачинила крамницю; я викликала таксі та таким чином ми прибули у ліkарню народ жувати. Так поки йшли перейми, Тані зателефонувала роз лючена свекруха і накричала, мовляв, як це Таня могла в обід магазин закрити. Саме в цей час багато клієнтів мало прийти. Я просто слів не знаходжу: тут у неї онук народ жується, а вона про товари думає. Після nологів свекруха та Вадим просто перервали будь-який зв’язок із Танею. Зараз подруга та її дитина живуть у мене. Я досі не можу зрозуміти, чим ці люди думають. Як можна просто залишити жінку з новонарод женим?