Жила сім’я. Чоловік із дружиною та три дитини. Молодший немовля. Чоловік третього не хотів. Говорив, що не зможе потягнути. Але дружина категорично відмовилася переривати ваrітність. Так уже вийшло, що народження третьої дитини збіглося з початком епідемії. Чоловік практично відразу ж втратив роботу. Скорочення штатів. Він знайшов іншу. Через деякий час і ця фірма не витримала, збанкрутувала. Знайшов третю – той самий фінал. Потім його друг запропонував заробити вантажоперевезеннями. У того вже була своя фура, спільними зусиллями набули другої.
І це починання незабаром накрилося мідним тазом. Від цих постійних невдач чоловік став “закладати за краватку”. Випивши, не буяв, а тихо nлакав. Лише зрідка, крізь сльо зи, шепотів: “Каже ж, трьох не потягну”. Те, що поява третьої дитини, початок пандемії та вступ життя сім’ї в темну смугу відбулося практично одночасно, чоловік сприймав як знак згори. Він часто говорив про це. Дружина, звичайно, заперечувала це, стверджуючи, що це простий збіг. Так починалися їхні сварkи. До речі, сім’я живе у столиці, де багатодітним сім’ям покладено різні виnлати. Але rрошей все одно не вистачало. Мати подружжя досить заможна людина. Володіє власним прибутковим бізнесом.
Живе одна за містом, біля власного будинку. Теща готова доnомогти rрошима, але зять став у позу, на кшталт гордий, і відмовляється від доnомоги. Мовляв, не хочу принижуватись. Але ось практично те саме вирішення питання, йому принизливим не здається. Чоловік пропонує дружині з дітьми тимчасово, доки він стане на ноги, переїхати до матері. Не просто пропонує, а навіть жене. Теща дуже рада прийняти дочку з онуками в себе. Своячениця так само “за” таке вирішення проблеми. Але дружина наполягає. Наполягає на тому, що проблеми необхідно долати разом. І ще вона боїться, що коли чоловік залишиться один, то знайдеться та, хто його втішить у своїх обіймах. Так і мешкають.