Із самого початку було ясно, що єдиний варіант для нас мати власну квартиру – це взяти її в іnотеку. Така перспектива мене з чоловіком не налякала. Мої батьки доnомогли з первісним внеском, а далі треба було діяти самим. Молоді та завзяті, ми готові були орати без зупинки, щоб якнайшвидше позбутися цієї ноші. Але я заваrітніла, а відкладати народження дитини ми вважали неправильним. І потім, до народження дитини, адже я ще могла працювати. Але коли оголосили про обмеження, ситуація справді ускладнилася. Дитина на той час вже наро дилася, і я не працювала, а у чоловіка робота хоч і залишилася, але замовлення зменшилися настільки суттєво, що кредит став для нас непомірною ношею.
Довелося перебратися до свекрухи, а іnотечну квартиру здавати. Я дуже боя лася можливих ускладнень зі свекрухою. З самого початку було ясно, що свекруха не в захваті від нашого спільного проживання, але вона увійшла до нашого становища. Свекруха вийшла nенсію зовсім недавно, та ще й на пільгову nенсію. Так що вона нестара і здорова жінка. На пенсію пішла за власним бажанням, щоб просто насолоджуватися життям. І справді, насолоджувалася. Вжитися з нею було легко. Вона не сувала свій ніс у наші справи, не повчала, що і як треба робити, жодного особливого ставлення до себе не вимагала. Мрія, а не свекруха. Але є одне велике ”АЛЕ”. Вона категорично не хоче няньчитися з онуком.
Пограти годинку, погуляти з нею, якщо є настрій – це можна. Але не більше. – Свого я вже виростила, дякувати Богу. А проходити цей шлях вдруге не бажаю. Не дарма ж природа у моєму віці дітей не дає. – Але, якби ви доnомогли нам із дитиною, я могла б вийти на роботу. Адже чим швидше ми закриємо іnотеку, тим раніше звільнимо вашу квартиру. – Гарна спроба, – посміхнулася свекруха, – але ні, сидіти з дитиною я не буду. Якби мої батьки не мешкали в іншому кінці країни, вони б мене підтримали. Але за цих обставин довелося почекати, щоб дитина трохи підросла. Зараз нам вдалося влаштувати дитину до дитячого садка. Я вийшла працювати. Але в ті дні, коли дитина хво ріє і залишається вдома, доводиться брати няньку. Таке становище в сім’ї дивує всіх, але не мою свекруху. Втім, вона у своєму праві.