Моя свекруха – дуже особлива жінка. Вона була театральною актрисою, але довгий час ніде не працювала, і зараз вона на пенсії. Вона дуже добре доглядає себе, і у свої 75 років виглядає на 55. У неї повно залицяльників, і вона не може посkаржитися на самоту. Але заміж не збирається. Мати мого чоловіка не злюбила мене з першого моменту, як побачила. “Селючка” – так вона мене називала; на її думку, я не була парою для її сина. Я не в її смаку.
Вона хотіла, мабуть, поряд із сином бачити балерину. Я не така вже тендітна. Я не маю вищої освіти, але я ходила на курси з маркетингу. Я працюю як маркетолог вже два десятиліття і є дуже цінним фахівцем. Іноді я заробляю більше, ніж мій чоловік, хоч і він добре заробляє. Але для свекрухи я до кінця життя залишусь порожнім місцем, бо не маю диплома. На наше весілля вона прийшла у чорній сукні і навіть не привітала мене. Досі вона не дає спокою синові. Вона дзвонить йому, nлаче, сумним голосом каже, що їй нудно одній, що син покинув її, забув про її існування.
Формулювання завжди різне, але сенс той самий: матері скоро не стане, і їй хочеться останні дні життя провести з сином. Чоловік біг до мами, а я – до подружок. Не хотіла приєднуватися до них, я там – небажана гостя. Незабаром я заваrітніла та наро дила сина. Думала, що після nологів все зміниться, але ні. У день народження мого чоловіка я попросила його відсвяткувати зі мною та з нашим сином, але в останній момент усе знову повторилося. Чоловік сказав, що мати образиться: вона ж народила його, це і її свято. А з нами він святкуватиме наступного дня. Сказав та поїхав до мами. Я зібрала речі – і з сином поїхала до батьків.