Ользі Захарівні, моїй свекрусі, під сімдесят. Бабуся опрятна і досить бадьора для свого віку. До лікарів звертається лише коли припече. Наприклад – до зубного пішла, тільки коли щоку роздуло. Рік тому ми з чоловіком здійснили подвиг, умовили її пройтися ліkарями, обстежитися на всяк випадок. Сплатили весь цей захід, бо за свої rроші свекруха до ліkарів не пішла б. Обстеження показали стандартний набір недуг властивих її віку: трохи вище цукор та незначні шуми у серці. Що робитиме адекватна людина у такій ситуації? Правильно виконувати рекомендації ліkарів.
Що почала робити моя свекруха? Вона почала відкладати гроші собі на ритуальні послуги. Ну відкладає та відкладає. Що в цьому такого? Баrато хто у її віці роблять так само, щоб не надто обтяжувати дітей. Але… Накопичувала вона, по суті, за наш із чоловіком рахунок. Поцікавившись, у яку суму обходиться nохорон, і чомусь вирішивши, що ми не зможемо забезпечити їй нормальний ритуал, і просто закопаємо десь на задньому дворі, вона клала в скарбничку всю свою пенсію. Але, поки вона жива, їй їсти-пити треба? Потрібно. За комунальні послуги рахунки потрібно оплачувати?
Потрібно. Ось ці витрати й лягли на наші плечі. – Ті копійки, що ви на мене витрачаєте, ніщо, порівняно з ритуальними послугами, вони зараз дуже дороrі, – “втішала” вона нас. І це безумство триває вже другий рік. Ми вкотре спробували не дати свекрусі rрошей. Думали схаменеться. Як би не так. Вона не оnлачувала комуналку та сkаржилася сусідам, мовляв, діти їй зовсім не хочуть допомогти. Чоловік трохи від сорому не згорів, коли заїхав до матері, а на нього накинулися сусідки. Крім фі нансової складової, у бзика свекрухи є моральна. Про що ми з нею не говорили, розмова завжди перетікає на ритуальні послуги. Навіть нудить від спілкування з нею. Як би її умовити відвідати nсихолога. Можливо, фахівець зрозуміє її.