В мене була подруга. Ганна була моєю однокурсницею, ми разом навчалися. Вона була дуже розумною, доброю дівчиною. Усі її дуже любили, шанували. Потім вона вийшла заміж та переїхала до столиці. Тиждень тому у мене були справи в місті, і я подзвонила їй. Почувши мій голос, вона дуже зраділа та запросила до себе. З її чоловіком я не була знайома. Знала, що у них зростає донька. Вона жила у добрих умовах. Шикарний особняк, перед будинком росли гарні троянди. Навколо було чудово. А я жила в старій однодушці, без чоловіка, без дітей. В мене особисте життя не склалося. І все це було для мене казковим.
Мене здалося, що моя подружка живе у найкращих умовах. У неї все чудово, вона виглядає чудово, у неї чудовий манікюр, дороrа зачіска, та ще й особистий водій. Ми поговорили, згадали наші студентські роки, вона мене пригостила делікатесами, але раптом подивилася на годинник і зблідла. У вітальню зайшов симпатичний чоловік. Сухо привітався. Анна почала пояснити, виправдовуватися, але він ігнорувавши слова дружини, мовчки вказав на сусідню кімнату. Ганна пішла за ним. За десять хвилин вона вийшла з кімнати, швидко прибрала зі столу тарілки, чашки.
На лівій щоці виднівся невеликий синець. Наступного дня, коли чоловік вирушив на роботу, вона мені розповіла, що перед весіллям чоловік змусив підписати шлюбний договір. Після весілля все почалося. За договором вона не має працювати, а зобов’язана підтримувати затишок у домі. У них завжди багато гостей і вона має виглядати ідеально. Не мала права виходити з дому, зустрічі з подругами були заборонені. Вона повинна лягати спати рівно о 21:00, завжди важити 55 кг, як до заміжжя. Ганна розповіла, що після nологів у неї були зайві кілограми, вона голодувала днями, щоб позбавитись ваги. Я запропонувала її роз лучитися і жити як нормальні люди. Але вона мені відповіла: “Він любить дочку, куnує все, що мені потрібне; я живу в розкоші, навіщо мені роз лучатися і голодувати? Я пішла від неї з тяжким серцем.