Мій дівер – скупа і розважлива людина. Коли ми з чоловіком познайомилися, вони з братом мешкали вдвох в одній квартирі. Старший брат вважав, що квартира належить лише йому. Якось ми вирішили приготувати піцу. Але брат чоловіка став обурюватися, що борошно та яйця куnував він, а ми витрачаємо rроші тільки для себе. Я думала, що через такі дрібниці не треба лаятися. Після весілля ми стали жити окремо.
Мій дівер іноді приходив до нас у гості і став скаржився, що йому важко без брата. Адже йому довелося платити за продукти та комуналку одному. Чоловік мав поїхати у відрядження, і він попросив брата забрати його з вокзалу. У нас тоді ще не було своєї машини. Він погодився лише за певну суму. Я була в աоці. Я запропонувала викликати таксі: це обійшлося б дешевше. Якось ми з чоловіком вирішили зайнятися продажем квітів. На оптовій базі закупили рослинність за низькою ці ною. Я розмістила інформацію в інтернеті про те, що у нас можна буде замовити букети будь-яких форм та розмірів. Мій дівер дізнався про це і запропонував свій гараж як склад.
Я не хотіла мати з ним справи, але чоловік погодився. Через тиждень він почав вимагати доплату, оскільки надав ще й балкон для зберігання. Я не витримала і нагадала, що ми не просили і не змушували його: він сам запропонував нам балкон. Він перейшов усі межі, став ображати брата. Чоловік заnлатив йому, і з того часу перестав із ним спілкуватися. Через рік вони помирилися, але я не спілкуюся з ним: у мене немає жодного бажання бачити його. Вчора чоловік сказав, що запросив брата до нас додому, я сказала, що не хочу бачити його в моєму домі. Почувши відмову, чоловік відреагував дуже бурхливо. А що він думав? Невже він вважає, що я поважатиму цього нахабника після того, як він вчинив з нами.