Мене дуже злить той факт, що щойно до нас у гості приїжджає моя мама, то починає сама робити за всіх домашню роботу. Вона вже до себе на шию посадила мого чоловіка та доньку. То прибирає за ними, все миє, приносить, подає… Див но, що такого в моєму дитинстві не було. Я росла в досить суворій сім’ї. Тато був військовий, а мати вчителькою в школі, тому дисципліна у нас була на першому місці. Я рано вставала, аж о 6-й ранку. Сама заправляла ліжко з 5-ти років, сама собі варила кашу, прасувала сорочку до школи. А після школи одна робила домашнє завдання, доnомагала мамі по дому, то посуд помити треба, то килими підмісти. Мене не балували, виховували, як то кажуть, у їжакових рукавицях.
І я дуже вдячна своїм батькам, що виховали мене саме таким чином, я виросла самостійною та була повністю готова до дорослого життя. Також я намагалася виховувати свою доньку, вона у свої 7 років робить багато сама. Звичайно, я не змушую її прокидатися о 6 ранку і гладити собі сорочки, але посуд вона помити цілком здатна. Чоловік у мене охайний, теж сам за собою завжди прибирає, мені доnомагає приготувати щось на вечерю, якщо я на роботі затримуюсь. Але варто тільки моїй мамі приїхати до нас у гості, так і чоловік, і донька в мить перетворюються на справжніх ледарів. Я вже не знаю, як їм говорити та натякати, що це дуже негарно. Але сама моя мама не проти все робити за інших.
Не знаю, чому вона так змінилася… Але вона, якщо готує у нас вдома пиріг, їй ніхто не доnомагає, навіть за продуктами для пирога в магазин не здогадаються спуститись. Після ситної вечері чоловік із донькою сідають дивитись телевізор, а мама одна миє посуд. Потім може перейти до чищення кухні, ванної кімнати, пропилососить всю квартиру. Я якось не добре себе почувала, мене до ліkарні на тиждень поклали, нічого серйозного. Але моя сусідка в палаті була нервовою жінкою. Їй потрібно було щонайменше два тижні під наглядом ліkарів бути, так чоловік кожні п’ять хвилин дзвонив і питав, де і що в них удома лежить, як вечерю приготувати, що з дітьми робити… я лежала, дивилася на неї, а про себе думала: ‘ ‘Як добре, що мої домочадці самі все вміють, я була така горда”. Але зараз, після витівки моєї мами, вся гордість зникла.