У Ольги Захарівни та її чоловіка, Олега Олеговича, є дочка Томочка. Тієй вже тридцять три роки. Томочка все життя жила, оточена турботою і любов’ю батьків. Ні в чому не знала ніяких обмежень: їжа – делікатеси, іграшки – найякісніші, перші сережки ще в школі – з смарагдами, смартфон старшокласниці – останньої моделі. Подорослішавши і вийшовши заміж, Томочка залишилася для батьків все тією ж маленькою дівчинкою, яку необхідно опікати. Коли наро дилися онуки, Ольга Захарівна допомагала дочці всім, чим могла. З первістком, дівчинкою, ще легше було. А ось другий доставив проблем.
Важкі пологи. Лікарі заборонили Томі піднімати тяжкості. Ну і як би викрутилася молода мати з дочкою трьохліткою, що носиться туди-сюди і сином немовлям одночасно? Ольга Захарівна днювала і мало не ночувала вдома у дочки. Всі турботи про дітей і будинок дочки Ольга Захарівна прийняла на себе. Дочка поправляла здоров’я, звісно доnомагаючи матері в міру своїх сил. А зять піднімався по кар’єрних сходах. Але настав день, здоров’я Томи поправилося, і вона вже могла взяти на себе домашні клопоти, та й внучку відправили в дитсадок. Ольга Захарівна змогла зайнятися своїм будинком і дачею… За минулі три з хвостиком роки занедбана дача виглядала не дуже.
Подружжя з ентузіазмом взялося наводити порядок. Вони пропрацювали весь день, і на наступний ранок не змогли розігнутися. Ользі Захарівні довелося залишити чоловіка вдома, лікуватися. А сама вирішила звернутися за доnомогою до зятя. Той, на прохання тещі, відповів відмовою: “Я Вас, Ольга Захарівна, спочатку попереджав, що фізична праця – це не моє”. На слова тещі: “Я ж вам доnомагала…”, той сказав: “Ви доnомагали своїй дочці. Не мені”. “От негідник” — – думала Ольга Захарівна- ” приготоване мною жер, випране і випрасуване мною носив, а зараз у відмову?!… Хоча, з іншого боку, я б все те ж саме зробила для дочки, будь у неї не цей, а інший чоловік. Так може він і правий?” У будь-якому випадку, допомагати дочці вона більше не буде.