У неділю Ігор пішов на рибалку. І взяв за компанію свого чотирирічного сина Серьожку. Але незабаром повернулися. На запитання дружини Ігор щось буркнув та пішов у гараж. – Чому папка злий? – поцікавилася мати у Сергія. – Не пощастило йому, – з солідним виглядом відповів малюк. – Це як? – Вирішила уточнити Ірина. – Він не прихопив Настю, – відповів син. – Пішов до дядька Олега. І там не знайшов. Тато й засмутився, сказав:
“Без Насті жодної риболовлі не буде”. – Що ще за Настя? – ледве стримуючись, спитала Іра. – Тато не говорив, – відповів малюк і побіг грати. В очах у Ірини потемніло: “Коханkу завів, сволота безсоромна! Дитину не посоромився, тварюку цю з собою на рибалку забрати вирішив”! Ірина сіла і залилася сльо зами. “Таке не можна стерпіти! Необхідно розлучатися! Сама діточок підніму! Але ідіотку робити з себе не дозволю!” Іра хусткою втерла сльо зи. “А іпотека?! Мені ж за неї ніяк не розnлатитися! Мамочки! За що мені такий уда р у спину?!” Ірина заревла білугою.
На її nлач із гаража визирнув Ігор. Побачивши стан дружини, кинувся до дружини. – Ірочко, kохана, що сталося?! – Прийняв її чоловік. – Відчепись від мене, зрадник! – Заверещала Іра, і замахнулася на Ігоря віником. – Що за Настя? Давно у тебе в kоханках? – Настя? Яка Настя, – ошелешено запитав чоловік. – Не прикидайся! Сина б посоромився! – Ну, хоч розкажи детальніше, де ти про неї почула? – Серьожко розповів, ти за нею до Олега заходив! Ігор кілька секунд посилено згадував, а потім розреготався. Та так, що трохи з лави не впав. Насміхавшись, пояснив: – Снасті! Чи не Настя, а снасті! За ними я до Олега заходив. Іра витріщилася на чоловіка, а потім сама почала сміятися. – Вибач мене, дурепу, – сказала вона, обійнявши чоловіка.