Поліна Степанівна десять років тому отримала квартиру у спадок. Вона не хотіла її nродавати. У неї з чоловіком було двоє дітей, дві дочки. Старша на той момент перебувала у відносинах. Вона була ваrітною. А молодша на той момент була у випускному класі школи. Поліна Степанівна і чоловік придумали, як їм здавалося на той момент, геніальний план. Зібрали всіх і оголосили. – У квартирі будете жити по черзі.
Спочатку старша поживе років п’ять-сім, накопичить на квартиру, потім молодша. Потім ми маємо намір здавати її. Всі були згодні. На наступний же день старша дочка і чоловік переїхали. Пролетіли цілих десять років. У старшої дочки вже двоє дітей, вони так же живуть в маминій квартирі, а rрошей на свою квартиру так і не накопичили. У чоловіка проблеми на роботі. Він більше не отримує великих зарnлат. І на цій основі у них постійні сварkи. Молодша дочка протягом усього цього часу жила в орендованій квартирі. Кілька разів зверталася до батьків і сестри. – А коли настане моя черга? Вона збиралася одружитися, вже була ваrітна, і тому не могла більше чекати. Батьки вирішили, надати квартиру молодшій доньці.
– А куди старшій-то діватися? – думала мати. – Ну якщо зовсім нікуди, можуть переїхати до нас в двокімнатну, але тільки дочка з онуками. Вони зв’язалися зі старшою дочкою, повідомили, що потрібно вже звільнити квартиру. – Нам ніде жити. На нову квартиру ми теж не накопичили. Ну вже вибачте, нелегко жити з двома дітьми. А зняти квартиру десь за містом теж не можемо. Діти прив’язані до дитсадка і школи, – говорила старша. Вона не бажала кидати чоловіка і переїхати до батьків. За цих обставин це означало б, що вони роз лучаються. А вона не хотіла роз лучатися. – Що за ідея, жити по черзі? Чому сестра з чоловіком не хочуть жити в орендованій квартирі? Яка різниця, де буде жити новонарод жена дитина?