-Яка ж Іра молодець. Завжди вчасно приходить на роботу, все виконує добре, дуже ввічлива і хороша. У неї точно буде хороша кар’єра, вона багато чого може домогтися в цьому житті, – говорила Карина, співробітник офісу, де працювала Іра. – Ти дійсно вважаєш, що це її заслуга? Ти що, не знаєш хто її тато? – запитала Анна. – Та знаю я, вона дочка rендиректора. Але яке це має відношення? Якби вона не справлялася б з роботою, хто її тримав би тут. Я особисто бачу як вона намагається кожен день, ніколи не показує хто вона є, навіть з батьком на Ви розмовляє, кличе по імені та по батькові, – говорила Карина.
– У цій компанії, напевно, тільки ти такої думки, – з усмішкою відповіла Анна, – тобі здається, будучи не донькою гендиректора, у неї б вийшло так довго залишитися тут? З простого працівника офісу скоро її переведуть працювати в юридичний відділ. Думку Анни поділяли в компанії багато. З десятки студентів, тільки Іра і ще 2 хлопці залишилися там працювати. А з цих трьох, тільки Ірі вдалося перевестися в юридичний відділ. Це дійсно її заслуга?
Більшість працівників думають точно не так. Але дійсно ж. Іра дуже багато працювала, дуже старанно все робила. Та й університет вона добре закінчила, з червоним дипломом. Вона багато чого робила в компанії, багатьом доnомагала. Вона напевно так намагалася переконати всіх, що вона сама може багато чого домогтися. Не багатьом же вдавалося залишитися працювати в компанії, ось вона і не хотіла втратити роботу, у неї дуже багато планів було, і для цього потрібно було працювати. І точно не змогла б працювати в інших компаніях. Це ж конкурентні компанії, було б неправильно працювати в одній з них. А як думаєте ви? Права Анна, або ж все одно Карина? Чи може Іра зробити кар’єру сама без татової доnомоги?