Олена ніколи не любила спілкуватися з іншими мамами на дитячому майданчику. Вона воліла сидіти на лавці і спостерігати за Василем, якому було вже півтора роки. Але сьогодні до неї підсіла жінка на ім’я Ніна. -Лєночка. Якщо не секрет – скільки тобі років? – Мені 21. Я виглядаю так молодо, тому що низького зросту і рідко коли фарбуюся. Тож і зійти можу за підлітка. -А Чому тобі ніхто не доnомагає з дитиною? -А У нас з чоловіком нікого немає. Ми обидва з дитбудинку. Квартиру отримала від держави, а друзі, що були, давно своїми сім’ями обзавелися. Чоловік цілими днями на роботі. -Я і не знала, вибач. А ви ніколи не намагалися знайти своїх батьків? -Не намагалися, і навіть не хочемо. Пашку покинули після народження. Йому зараз 26. Мою матір позбавили батьківських прав, і я її зовсім не пам’ятаю. Зараз у мене вже своя сім’я – я, Паша та Вася. -Я не з дитбудинkу, але і мене мати одна виховувала. Років у 20 дізналася, що ніколи не зможу мати дітей. Але ж я дуже люблю дітей. Тому й улаштувалась у садок. Зараз підробляю нянею. До речі, вам не потрібна нянька? -Ой, мабуть, ні.
У нас rрошей немає, та й начебто справляюся. -А Бажаєте кілька майстер-класів, безkоштовно? Чи можу прийти ввечері, не проти? Олена потоваришувала з цією жінкою. Тепер вона стала приходити до неї щовечора, іноді навіть продуктів приносила, а йшла до приходу Паші. Але одного разу чоловік дізнався про це і запитав Лену: -Що це ти потоваришувала з 40-річною жінкою? В принципі я не проти. Вона так смачно готує. А паспорт ти в неї не питала? -Ні… Але якось довелося попросити. Ніні вона дуже довіряла, але сталося так, що Васю треба було залишити з нею вдома наодинці. Ніна сказала, що це правильний підхід. Показала паспорт, а наступного дня навіть сама зробила коnію та принесла Олені.
Якось увечері Паша повернувся додому раніше. Сіли вечеряти всі разом. І тут Олена помітила, що Ніна прямо-таки пожирає очима її чоловіка. Наступного дня, коли Васеньку знову довелося залишити наодинці з Ніною, Олена зайшла до квартири, почула nлач малюка і такі слова: -Мій хлопчик, мій найулюбленіший. Не плач. Давай пограємо в долоні. Олена не витримала: підійшла, взяла дитину на руки, послалася на погане здоров’я і попросила Ніну піти. Коли повернувся чоловік, вона поділилася з ним своїми побоюваннями: -Слухай, я починаю щось підозрювати. Можливо, це твоя мати, яка кинула тебе багато років тому. Вона легко могла з’ясувати, де ти живеш. Ти ж ніби казала, що у твоєї матері було світле волосся? Наступного дня Олена вирішила прямо поговорити з Ніною.